Скутість і незручність у спілкуванні

Людині з бойовим досвідом можуть бути притаманні замкнутість, бажання закритися від людей поруч, ізолювати себе. Такі люди можуть вважати, що тільки ті, хто пройшли через бойові дії, можуть їх зрозуміти. Ветеран  /  ветеранка також мають загострене почуття справедливості. Все це призводить до певної скутості у спілкуванні, а можлива підвищена конфліктність — до незручностей.

Труднощі при ухваленні рішень

На війні здебільшого люди мають чітко виконувати поставлені завдання, слухатися наказів командира — це умова виживання. Через це після повернення до цивільного життя у людей з бойовим досвідом можуть виникати труднощі з самостійним ухваленням рішень.

Труднощі з концентрацією та запам’ятовуванням

Війна впливає на розумові здібності людини. Від обстрілів і бомбардувань може травмуватися мозок (так звана контузія). У бойових умовах людина недосипає, недоїдає, не має можливостей для відновлення. Під дією постійного стресу когнітивні функції людини знижуються: погіршується пам’ять, концентрація, здатність сприймати інформацію, навчатися тощо. Для фізичного та психологічного відновлення людині потрібен час.

Зміни в роботі, бізнесі, професії

Під час виконання завдань із захисту Батьківщини людина відчувала свою значимість, цінність, важливість. Цього може не бути в цивільному житті, в професії, роді занять, які вона мала, особливо якщо там уже звична, напрацьована рутина. Стає важливим знайти своє нове місце в житті: змінити професію, розпочати власний бізнес, піти навчатися. Важливо підтримувати ці прагнення та надавати ветеранам і ветеранкам можливості для розвитку.

Бажання повернутися до військового життя

Під час участі у війні людина змінюється, змінюються життєві цінності, пріоритети. Те, що було важливим до війни, вже не відкликається. Вписати себе нового  /  нову в попереднє життя надзвичайно складно. Вихід із цього незрозумілого, «чужого» життя людина бачить у поверненні до військової служби.

Немає універсальної формули, як допомогти колишнім військовим повернутися до цивільного життя: хтось хоче побути наодинці, відпочити та подумати; комусь важливо спілкуватися і діяти. Однак кожному й кожній потрібно дати можливості відновитися тим шляхом, який він або вона бачить для себе найкращим.

Людині, яка повернулася з війни знову потрібно звикати до іншого темпу життя, відновлювати зв’язки з родиною, свою роль у сім’ї. При цьому суспільство має проявити всю повноту розуміння і поваги, надати можливості для підтримки та знати, яким чином спілкуватися нам, цивільним людям, з тими, хто має бойовий досвід.